/Files/images/Самарцева О.А..jpgСамарцева (Чепурна)
Олександра Антонівна

Олександра Антонівна народилася в с.Авдіївка на Чернігівщині.
Закінчила ХДАК.
Працювала кореспондентом Луганського відділення НСПУ, 11 років була на профспілковій роботі, 4 роки жила та працювала в Чехословаччині. Більше 20 років займалася промисловим дизайном.
Член Національної спілки письменників України. Пише сатиричні ліричні, гумористичні твори, є автором більше 100 пісень.
Вже 5 років співпрацює з Київською благодійною APT асоціацією «Золота палітра». Брала участь в художніх виставках в Чехії, Росії, Білорусії, працювала в співавторстві з художниками Олександром Дудником, Андрієм Назаровим, Олександром Зоткіним. Є постійною учасницею благодійних аукціонів «Золотої палітри», «Коронації слова» та ін. Роботи автора знаходяться в приватних колекціях Чехії, Німеччини, Австрії, Польщі, Америки та ін.
/Files/images/1 - 0001.jpg

Пісні
на слова О.Самарцевої, музика Ю.Коломойцева

"Сьгоднішню мене запамятай"

"Ваші ніжні слова"

(зі збірки "Пісні та романси на вірші луганських поетів", м.Луганськ, 2002р.)


Немов колядники, пішли роки,

В торби сховавши пряники медові

І тільки сніг на відстані руки

І тільки погляд вслід юрбі бідовій.

Та хоч лютує біла перезва,

Й до Водохрещі кличе заметілі -

Так хочеться діждатись знов Різдва

І відкусить пахучий пряник білий.


Картини з виставки
"ФОРМУЛА ГАРМОНІЇ"

/Files/images/chepurna/СО.jpg/Files/images/chepurna/СО 002.jpg
/Files/images/chepurna/СО 003.jpg/Files/images/chepurna/СО 004.jpg

Збірка віршів

"Вітер несе над потоком стрімким"

***
Вітер несе над потоком стрімким
Пісню весняну, так легко і дзвінко.
І пригортається до руки
Синім барвінком, синім барвінком.
Ніжно цілує зелені листки,
Наче спокутує зимню провину,
Та віддзеркалюють думи гіркі
Жовтим жасмином, жовтим жасмином.
Жовте і синє губами ловлю,
Серце знесилене тим поєдинком.
Б’ється на вітрі зболіле люблю
Жовтим жасмином, синім барвінком.
***
Flies with the wind the song of spring
Weightless over the hurrying waters.
Tenderly, softly it touches my hand,
Periwinkle blue song, periwinkle blue.
How sweetly it kisses the glistening leaves
As if asking forgiveness for winter’s misgivings,
But the sorrowful thoughts mirror it back,
Jasmine yellow song, jasmine yellow.
Catching the yellow and blue on my lips,
I’m tired to the depth of my heart of this battle.
The bitter word ‘beloved’ flies on the wind,
Periwinkle blue, jasmine yellow.
***
Прошуміли крила, прошуміли,
Залишили в небесах пір’їнку білу.
І тепер вона літа над світом
І не знає – де себе подіти.
Так і я, без твойого крила,
Наче та пір’їночка мала.
***
The wings have flapped, so loudly, so swiftly,
Now left behind is just a little feather.
That flies above the world without a purpose,
With no idea where to find its home.
That’s how I am without your mighty wing,
A feather-like and homeless little thing.
***
Посіяла сни у роси –
Вродили химерні квіти
Я їх заплітаю в коси -
Вони мої дивні діти.

Мій прихисток чистий, теплий,
Моє дивовижне зело
І з ними душа затерпла
Щаслива бува й весела.
***
The seeds of dreams
Have flowered strange and wild
Each dreamlike flower
Is my wonder-child.

They are my only home,
My lovely friends.
With them my soul’s revival
Never ends.
***
Отак замерзають квіти -
Мов кара з небес цей сніг
Так швидко скінчилось літо
Хурделиці чути сміх.
Вже льодом покрились мрії,
А як же цвіли колись!
Та сонечку що не гріє
Вклонися і помолись.
***
That’s how the flowers freeze
When snowfalls come.
The summer’s over,
Winter’s having fun.
My dreams are frozen –
Have they been in bloom?
Still praise the sun
That did not ease their doom.
***
Під оком всюдисущого Творця
Вже шкаралупу простору пробито
Та, Боже правий, що ж його робити?
Куди летить стрімка планета ця?

Прийти в цей світ – найбільша із покар
Чому ж брати так весело співають?
І бурштиново світиться нектар
І так болюче крила прозрівають!
***
Under the eye of ever-present God
The eggshell full of space has cracked and shattered
But yet, what does it mean, what does it matter?
Where has the Earth been flying from the start?

To come into existence is a pain,
So why my brothers are rejoiced and singing?
Why is so sweet the nectar they are bringing,
Why do the wings come through and hurt again.
***
Вихлюпується Божа благодать
З росою вмитих келихів тюльпанів,
І абрикосів пелюстки духмяні,
Мов поцілунки ангелів, летять.
Всі негаразди лютої зими
Відкинемо, немов зотліле шмаття
Горить, пала тюльпанове багаття
І знов з вогню народжуємось ми.
***
The tulips spill the blessings from above
From little cups on which the dew is drying
And petals from the apricots are flying
Like angel kisses sent with heaven’s love.
The winter’s troubles let us leave forlorn,
As one would leave the soiled rags decaying.
The tulips burn, the flame is gently swaying,
And from the flame, ahead we step, reborn
***
Коли до столу сяде весь мій рід
Зорю Різдв’яну витру, щоб сіяла
Вже повних колосків лишилось мало
Ріку змілілу переходим вбрід.

Під небом Божим вся моя родина -
Нехай зійде на неї благодать.
Во ім’я Духа, і Отця і Сина
…Багато місця, нікому сідать.
***
When all my kin will gather up to dine,
I’ll wipe the Christmas star to greet its shining.
We walk across the river running dry.
The ears of wheat are empty, few and tiny.

Under the heavens sit my dearest ones,
God’s blessings be on each their deed and deal.
The table is set for everyone who comes,
But those are few tonight who share the meal.
***
Ящіркою золотою
Сонце сповзло за гору
Тільки для нас з тобою
Після пустелі – море

Стихнуть і заніміють
Сумніви і тривоги
Й зійдуться три дороги.
На дорозі до Бога.

Забудем на хвилі синій
Гарячий полон Сахари.
Й побачимо в білій піні
Господа око каре.
***
The golden lizard-sun
Has crawled behind the hills.
For us, the only ones,
The sea in desert swirls.

Our sorrows and our pain
Will disappear, dissolved.
Three roads will meet again,
While heading to the Lord.

Embraced by waters spry,
We will forget the sands,
Watched over by the eye
Of That who us defends.
***
Минулому скажу: « Прости-прощай»
І розмішаю білі акварелі
Мені набридла осені печаль
Червлено-чорне золото пустелі.

Зустріну першу паморозь немов
Спасіння біле від сльоти важкої
І стане швидше пульсувати кров
До повені рвонувшись весняної.
***
I bid farewell to overwhelming past
And mix the lighter colors for the painting.
Of autumn sadness
I am tired at last
And desert golden-blacks are swiftly fading.

The first of frost I greet as if it can
Deliver me from endless heavy raining.
I feel my blood retain its pulse again,
The flood of spring its endless rush retaining.
***
Як в заростях чужого кураю
Твій згине птах й не вернеться із вирію –
Погладить кат голівоньку твою
І відрубає теплою сокирою.
…Щоб на останок ти могла спізнати
Шляхетність і найвищу милість ката.
***
Your bird will die in grasslands where it fled
Away from home, not ever homeward headed
The deathman pets your humbly lowered head
And swings his axe and leaves you there beheaded
…So that at last you too can feel this much:
The deathman’s mercy and his noble touch
***
Так не бува, щоб зовсім вже нічого,
Допоки небо жевріє в очах, –
Дріма змія, розходиться дорога,
І тане, і росте свіча.
***
It’s never bad enough to be just nothing,
While sky is growing brighter in the east
While snake is sleeping, road is always passing
And candle grows while itself it eats
***
Коли прощати вже не стане сил.
Притихне біль, що так зі мною зжився,
Я витру губи – і зітреться пил,
Що від твоїх цілунків залишився.
***
When I’m too tired to forgive, these days,
My pain, my friend, will leave me disenchanted
I’ll wipe my lips and so remove the trace
Of withered kisses that you once have planted
***
Немов колядники, пішли роки,
В торби забравши пряники медові,
І тільки сніг на відстані руки,
І тільки погляд вслід юрбі бідовій.

Та хоч лютує біла перезва
Й до Водохрещі кличе заметілі
Так хочеться діждатись знов Різдва
І відкусить пахучий пряник білий.
***
Like carol singers, years have left my home,
All sweets and treats in fancy bags they carry
The snow remains the snow is falling on
I watch the crowd of singers, loud and merry
And though the snow keeps falling, thick and white
And snowstorm moans its endless winter ballad
I dream again about the Christmas night
And taste of sweets is tickling my palate
***
Приваблива й холодна, мов зима –
Таких не можна на поріг пускати.
Ввійшла намить, щоб пристрасть розплескати,
Важку жагу збудити і зім’яти,
Й сказати: «Там де ти – мене нема».

Але ж блищала іскорка жива,
В зіницях крапля сонячна тремтіла.
Чому ж вона його карала тіло? –
Бо пригорнутись до душі хотіла
Та знала – там її стежок нема.
***
Like winter, there she was: both cold and lewd,
The one who should be never let to enter.
Her passing-by was passionate and tender,
Desire grew and all around her centered,
And then she said: each other we exclude.

But I remember still a living spark,
A drop of sunshine in her pupils dancing.
Then why was she with me so fiercely fencing?
She hurt my body, went for soul embracing,
And stopped: the soul was not for her to hark.
***
Настане день, прийде така пора,
І ми, сліпці, схаменемось, прозрієм,
З лиць, як з дерев, тоді спаде кора
Позерства, переляку, недовір’я.
Та буду я жаліти без кінця,
Що в час, коли вже таїни немає,
Знайдуться Ті, що маску не знімають,
Бо вже давно у них нема лиця.
***
The day will come, the time will surely come
When we, the blind men, will regain our sight,
The faces will be stripped under the sun
Of filthy masks of fear, mistrust and pride.
But it’s indeed impossible to ask
Not to regret those keeping secrets still.
A mask is worn in order to conceal
The one whose only face remains the mask
***
В моїй душі зима, давно зима
Сповита ніжність цим холодним мливом
Цей час не мій – надірвана струна
Така болюча і така вразлива.

Луна, що знемагає вдалині
І сонце, що не гріє, тільки світить.
…Лише феєрверки незабутніх снів
Все не дають душі закам’яніти.
***
It’s winter, fully reigning in my soul,
And hiding warmth beneath its frosty covers
My time is not my time, the singing whole,
Its broken string unlikely to recover.

The moon is waning, suffering, it seems.
The sun is cold, it hardly even shone.
It’s just the dazzling flow of lucent dreams
That keep my soul from turning into stone
***
На захід тихо покотилось літо
Солодкий сік у венах загуса
І зорі – золоті небесні діти
Тихенько покидають небеса.

Мала комаха ще цілує квіти
Й до боженьки летіть не поспіша
І все навколо ладна обігріти
Моя теплом наповнена душа.
***
So quietly this summer rolls to sunset
Sweet juices turn to syrup in my veins
And golden children, stars above us dancing,
Desert the skies and don’t return again.

A tiny moth still kisses flowers gently
Not in a rush to fly to Lord’s realm
My soul is full of warmth, it’s giving plenty
To all the world, with summer overwhelmed.
***
Теплі котики до щоки –
Ніжні спомини
Світ наповнився золотий
Щастям – повінню
Відгуде воно, відшумить –
Доля битиме
Та залишеться в сердці мить
Оксамитова.
***
Catkins warm at my cheek
Tender memories Fills the world to the brim
Golden happiness
Runs the stream, flows the flow
Fate will strike again
But in heart still remain
Velvet memories
***
Надломлені сади цим наглим снігом раннім
Три кроки до біди, що впала на світанні.
І свічечка тремтить, і пальці білі-білі
І все життя, як мить,
У квітці онімілій.
***
The orchards caught off-guard
by sudden morning snowfall
Three steps infirmly carved
into disaster awful.
And trembling candle flame,
And fingers blindly grasping,
And in a flower pale
A moment everlasting.
***
Коли печаль закам’яніє
І ржа поточить обручі
Вже промінь радість не пришиє
І схлине скрипка при плечі.

І, наче покритка, в отаву
Бажання грішні віднесеш
І з ніг на голову поставиш
Свого життя мету і сенс

Та будеш господа просити,
Згубивши сльози серед трав
Помилувать і захистити
Того, котрий тебе розп’яв
***
When grief will turn to stone
And rust will eat the steel
The joy won’t save alone
The violin crying still

You’ll take your sin to meadows
And hide it in the grass
Confusing light and shadows
And days and nights that pass

You will be praying hoarsely
So that almighty Lord
Would grant his love and mercy
To him who left you hurt
***
В долонях ранку сонечко дрімає
Лиш росяні краплини мерехтять
А я для тебе цей букет збираю
Радію кожній квітці мов дитя.

В мереживі заквітчаних петуній,
У пахощах п’янкої резеди
Шукатимеш від смутку порятунок,
Знаходимеш загублені сліди.

Хоч в споминах повернеш те, що втратив,
Ступивши босим в теплі спориші.
І буде довго й гаряче палати
Жоржинове багаття у душі.
***
The sun asleep lies in the hands of morning
The drops of dew are bright on every leaf
I gather flowers while the day is dawning
I gather garden blooms for you to give

The one who steps into the lace of roses
Who dives into the smell of mignonettes
Approaches sweet salvation even closer
Finds footsteps lost in garden’s tangled net

Recovers past, if only in his dreaming
While barefoot he feels bindweed softly crawl
The dahlias will stand aflame and beaming
Atop the great bonfire of his soul
***
В моїх зіницях — молоді пташки
Шовкові вії — їх наївні крила
Злітають тут, на відстані руки,
Гнізда тяжіння їм здолать не сила

Та вже ось-ось прийде ота пора –
Розірветься гнізда надійне коло
Обнімуть сильних сині небеса
А слабші - каменем впадуть додолу

Я в небо знов схвильовано дивлюсь –
Зробило вибір свій небесне Віче.
…За сильних в небі тихо помолюсь
А за слабких – в душі поставлю свічі
***
You see young birds that flutter in my eyes
The wings of silken lashes keep a-swinging
And each returns after its wings it tries,
Their nest competing with the sky – and winning.

But soon, so soon will come a special day
When magic circle finally will shatter.
The stronger ones are bound to fly away,
The weaker ones are fragile broken matter.

Uneasily I look into the sky –
The judgment has been made by court in heaven.
I’ll pray for those who soared into the sky
And light a candle for the ones who haven’t.
***
Мов відбиток моїх мрій,
Слід хмаринки що в небі воскрес.
…Негараздів земних сувій
Хоче душу спустити з небес

Тільки перемагаючи біль
Зішкрібаю зі шкірою знов
Постулатів земних сіль
Й проступа, мов ропа, любов.
***
In the sky my dreams have left a trace
Like a passing cloud, swift and spry.
Earthly burden with its heavy weights
Wants my soul to leave its cozy sky.

Still I struggle, overcoming pain,
Both my skin and earth away I strip.
When the salt of days gets scratched away
Then springs love, like waters from the deep.
***
Горить багаття, та не гріє,
Гірчить осіння перезва
І, мов душа, ледь животіє
Морозом схоплена трава.

І тугу щоб кудись подіти,
Шукаю радісні слова.
…Вже нитка бабиного літа
На головешках дотліва.
***
The fire’s burning, but not warming,
How bitter is the autumn’s song.
And bitten by the frost deforming
The grass still lives, but not for long.
To hide my grief away I want to
Discover words of joy again.
…The golden thread of early autumn
Is disappearing in the flame.
***
В природі розбрат і сум`ятя –
Передзимова суєта
Знімає осінь рване плаття
Бліда, мов знята із хреста.

Останні відблиски сумління
І тінь-нахабна і права.
Могильне вищає каміння,
Шовкова нижчає трава.

І все одно за ким голосять,
Про що кричать її листки
Ордою здибленою осінь
Змітає лінії з руки.
***
Through nature’s chaos and distress
We hear the winter’s fast approach.
Here’s autumn taking off her dress
So pale, so crucified, so scourged.

The last regrets are quick to go,
The shadow bravely plunges in.
The tombstones grow, the tombstones grow,
The silken grass grows only thin.

And does it matter if in mourning
The leaves are crying. How it ends
Is, when the autumn’s crowds swarming
Wipe smooth the palms of both my hands.
***
Ще холод свої не показує ікла
І бджілка за медом летить
Лиш маківки ніжна голівка поникла
Від подиху вітру тремтить.
Бо сонячних днів відцвіла половина
Гаряча, дзвінка, золота –
І лист від Борея - холодна пилина
На теплі пелюстки сіда.
***
The cold still hides its yellow fangs
And hurries bee for honey sweet,
But poppy head so sadly hangs
And shakes and misses summer heat.
Now days of sunshine shed their blooms,
Now golden petals float away.
And letters from Boreas say
The words of cold, the words of doom.
***
П`яний вітер розвіє тривоги
Висушить нанівець –
І змаляться всі дороги –
Залишиться манівець.

Розсміюся нервово і весело,
Кинусь в замет з розбігу
І над чолом перекресленим
Виросте німб із снігу.
***
This drunken wind will blow away my troubles
They turn to dust –
Of all the roads where anybody stumbles
I’ll have the last – not passed.

My laugh will ring so loud, so tense, so jolly,
In snow I lie.
And halo grows above my forehead, holy,
Crisscrossed and high.
***
Полічені дні-незліченні гріхи
Пригрівся ти в їх зачарованім колі
Й набравши повітря в тремтячі міхи,
Свічу задуваєш, що світить на волю.

Бо воля для тебе, раба, мов напасть –
Ти вибрав невільництва схиму
Та вже відчуваєш, що дихать не дасть
Безжалісний зашморг із диму.
***
The days are counted, sins are countless yet
You are so used to live with them, like that.
The candle stutters, then you blow it out,
This chance for freedom you can do without.

Because escape is dreadful for a slave,
You chose your prison, thought it would be safe.
However smoke is fast to weave its noose:
Now look how to your fragile throat it moves.
***
Загусла смола, мов образи старі,
Приречено обрій палає.
Стікає сльоза по затерплій корі –
По стежці від пекла до раю.

Сльозу бурштинову тримаю в руці
Неспитим теплом зігріваю
Три краплі життя у малім камінці,
Три ластівки на небокраї.
***
The pitch grows thick, like old offence,
Horizon fiercely blushes.
A tear cuts through the bark and hence,
From hell to bliss it brushes.

Inside my palm the amber tear
Grows warmer with my breathing.
Three drops of life forever near,
Three nimble swallows whizzing
***
Невинність розлетілась на шматки,
Світ множиться у темному зачатті
А він собі будує вітряки,
Щоб потім завойовувати щастя.

Ну, а вона-бліда і мовчазна
Напружено порожнє лоно слуха
Прогіркла ніч, пустих надій мана
Й ні грішника, а ні Святого Духа.
***
Her innocence was crushed, it fell apart,
The world kept moving in a dark conception.
He’s building windmills to improve his art
Of fighting them, of finding joy in action.

While in the darkness not a word she says,
To empty womb she listens, sitting, sighing.
And no one comes at night, and no one stays:
No sinner crawls, no Holy Spirit’s flying.
***
Ну от все. Покінчено. Нема її .
Свою любов ти, врешті, переміг
Та падають і падають конвалії
Краплинами пекучими до ніг.

А на іконі дня снують хмарини –
Нестерпні передвісники грози.
І ти, відтявши серця половину,
Ховаєшся у сутінках сльози.
***
Here comes the end. It’s over.It is finished.
Victorious, you overcame your love.
See, lilies of the valley drop, diminished
To burning tears, while, strong, you walk above.

The image of the day is sawn with clouds
Which means the storm is coming, storm is near.
Two halves of heart apart you proudly plowed.
Now hide inside the twilight of a tear
***
Вернусь в наш сад і з болем віднайду
В гнізді порожнім павутиння ниті
І тільки кущ, рожевий кущ в саду
Мені подасть свої серця розбиті.

А мій товариш - цвіркунець малий
Знайде смичок десь у траві забутий
І той мотив наївно-золотий
Мені зуміє радість повернути.
***
Revisiting the garden, I will find
Some cobwebs in the empty nest abandoned.
It’s just my friend the rosebush left behind
Who’ll hand its broken hearts for me to handle.

And then my friend, the cricket, picks his bow
He lost so long ago in summer grasses.
His tune, naïve and low, will gently flow,
Returning me the joy that always passes.
***
Ця безвихідь голуба - бездонна
Ви про що із нею, мила Донна?
Про вітрила зламані чеканням
Про кохання перше і останнє?

Про човни забуті золотії
Про вітрами вкрадені надії?
Про його цілунки занімілі
Що з глибин накочують, мов хвилі
Чи про янголят замерзлі ніжки
Що не знайдуть місячну доріжку?
***
Lovely Donna, what’s your conversation
With this endless blue that has no bottom?
Do you talk about sails grown weary?
Or about love that lasts forever?
Or about long forgotten barges,

Or about hopes that winds have stolen,
Or about numb and hasty kisses,
From the depth of sea on shore a-rolling,
Or about the freezing feet of angels
Moonlit river under them dissolving?
***
Твого кохання ниточка тонка,
Здається, обірвалась – і немає.
Та знову ночі лагідна рука
Її кінці тихесенько єднає.
***
I thought your love
Had broken like a thread,
But night arrived –
And has recovered that.
***
Коли зеленим вогником листка
Щось пролепече сонцю перша брунька, –
Не зваблюй серце ніжним поцілунком –
Не скресла ще образ моїх ріка.
***
When little leave awakes
And talks to sun, so bold,
Your kiss is yet to break
The ice of grudge I hold.
***
Блакитні весла, наче два крила,
Злітали легко, аж сміялось море,
Блакитна радість хвилею росла,
І виривалась, і просилась вгору.
Червоне сонце тисячами стріл
Геть відганяло сумніви і смуток.
Гарячий день, як ти мене зустрів, –
До днів останніх, знаю, не забути…
***
Two oars swung lightly like the wings
They flew and sea beneath them smiled.
Blue joy, it surges, grows, then springs
Then it runs off, then it runs wild.
Red sun was chasing grief away
With hundreds of the arrows sharp.
That day we met, that summer day,
Will live forever in my heart.
***
Доторкнусь до райдуги очима –
Потепліють кольори холодні.
І найменшу крапельку – дощину
Приголублю на своїй долоні.
Неспокійним стане сиве небо,
Теплий дощ бешкетувати буде…
Як, скажи, дійти мені до тебе,
Не згубивши трепетного чуда?
***
With my eyes I’ll touch the distant rainbow
Warming up forgotten colors cold.
In my hand I’ll catch the smallest raindrop
To caress and hold.
Ancient sky will grow dark, uneasy,
When it rains, it pours.
You are ever-distant, ever-teasing,
How do I arrive, amazed and breathing,
How do I endure?
***
Гортаю минулого книгу забуту –
Я болі простила, мов чашка отруту,
Твої обіцянки брехливі й барвисті
Вже вицвіли тут, у засушенім листі

Не пахнуть коханням розгублені й милі
Сумні чорнобривці й петунії білі.
…Навіщо я мучу цю книгу забуту –
Знов хочу здобути хоч краплю отрути.
***
I turn the pages in the book of past.
Cup spills the poison and forgives at last.
Each lying promise you could ever give
Is hidden underneath the withered leave.

Dry flowers faintly smell of love no more,
Between the pages empty to the core.
This book is cursed, my days on it
I waste, I want more poison – just a drop to taste.
***
Заріжу півня червоного,
Щоб не горланив зранку
Накину ковдру на голову,
А на вікно фіранку.

Вискубу мріям пір'я
Пообрізаю крила –
Буде синичка вірна
Гріти долоні білі.

Чорним поперекреслюю
Всіх журавлів у небі
Й повірю, що можна весело
Ховатись самій від себе.

У долі благатиму спокою
На колінах принизливо,
До тих пір поки у небі
Не почую: «Курли» пронизливе!
***
I’ll slit the rooster’s throat,
To keep him quiet.
I’ll close my window not to hear
The riot.

I’ll cut the wings of dreams
To end their flight
I’ll have a bird in hand
I’ll hold it tight

Those birds in bushes
Keep them in the cell.
I’ll even make myself
Believe myself

I’ll beg for quiet life
For quiet lie
Until I hear
Their voices in the sky
Кiлькiсть переглядiв: 167