Повернутися до звичайного режиму

З досвіду роботи
заступника директора з ВР, вчителя музики
Погребець Надії Олексіївни,
лауреата ІІ туру всеукраїнського конкурсу
"Учитель року - 2017"
у номінації "Музичне мистецтво"

Погребець Н.О., заступник директора з ВР, вчитель музики

Літературно-музична композиція
«З Україною в серці»

Мета:

систематизувати знання учнів про окремі сторінки історії України, особистостей, які зробили значний внесок у розвиток і становлення нашої держави, державну та народну символіку;
формувати ціннісне ставленння до суспільства та держави;
розвивати пам’ять, образне мислення учнів, уяву, зв’язне мовлення школярів;
виховувати патріотизм, кращі моральні якості людини, художньо-естетичні смаки.

Обладнання:

символіка України: Державний прапор України, Державний герб України; ілюстрації народної символіки, вишиті рушники, національні костюми, світлини видатних особистостей України, технічні засоби навчання, твори учнів, малюнки.

Світлини зі свята

Театралізація «Пригоди Пера Гюнта»
за сюїтою Едварда Гріга «Пер Гюнт».
П’єси «Навесні», «В печері гірського короля», «Танець Анітри», «Пісня Сольвейг», «Ранок». Прийоми розвитку музики.

Мета:

визначити сутність розвитку музики як процесу відображення почуттів, настроїв, думок людини в їх динаміці та якісному перетворенні, визначити особливості способів розвитку музики (виконавського, інтонаційного, сюжетного);
поглибити та систематизувати знання учнів про творчість Едварда Гріга;
розвивати уміння визначати розвиток інтонацій в процесі слухання п'єс Е.Гріга «Навесні», «В печері гірського короля» , творчі здібності, пам’ять, образне мислення;
виховувати естетичні смаки, любов та повагу до матері, бережне ставлення до природи, пізнавальний інтерес учнів.

Музичний матеріал:

Е.Гріг «Навесні», «Ранок», «Пісня Сольвейг», «Танець Анітри», «У печері гірського короля».

Форма проведення: театралізація.

Обладнання:
мультимедійна дошка, портрет композитора Е.Гріга, магнітофон, роздатковий матеріал.


Тиждень музичного мистецтва у початковій школі

Тиждень музичного мистецтва у початковій школі – це відкриті уроки та загальношкільна розважальна музична програма «Музичний калейдоскоп» наприкінці тижня.
На святі діти повторили знання, отримані на уроках музичного мистецтва про нотну грамоту, музичні інструменти, музичні терміни, а також залюбки брали участь у музично-дидактичних іграх та розвагах.

Урок музики в 1 класі Урок музики в 2 класі

Урок музики в 3 класі Урок музики в 4 класі

Свято музики


УСНИЙ ЖУРНАЛ «КРАЮ ЛАГІДНИЙ МІЙ...»

Підготувала: Погребець Н.О., заступник директора з виховної роботи Авдіївської /Files/images/вісник.JPGЗОШ І-ІІІ ступенів, Сосницького району, Чернігівської області.

Мета: систематизувати знання учнів про історію рідного села, його обряди та звичаї, розширити уявлення про життєвий і творчий шлях Марії Чепурної, Василя Чепурного, Олександри Самарцевої; розвивати образне мислення учнів, пам’ять, пізнавальні здібності; виховувати почуття патріотизму, колективізму, естетичні смаки школярів на прикладі творів музичного мистецтва, літератури.

Обладнання: мультимедійна дошка, світлини краєвидів рідного села,портрети М. Чепурної, В. Чепурного, О. Самарцевої, виставка літератури авторів, вишиті рушники, технічні засоби навчання (музичний центр, музичні інструменти)

( Захід проводиться в актовій залі школи. Сцена прикрашена вишитими рушниками, портретами М. Чепурної, О. Самарцевої, В.Чепурного, М.Адаменка, в центрі – мультимедійна дошка, на якій в ході заходу демонструватимуться світлини з краєвидами рідного села. По обидві сторони від сцени виставка літератури вищезазначених письменників)

1 сторінка усного журналу «Краю лагідний мій...»

Учень.

Краю лагідний мій, ти лиш болі душі затамуєш,

Подих вітру твого – мої плечі розправляться вмить,

Погляд мій засія – в нім любов ти синівську відчуєш,

В м’язи сила ввійде, голос радістю мій задзвенить.

Учениця.

Здорове тіло, коли дух здоровий,

Та ще, коли він вільний, як орел,

Та ще, коли вогонь віків у крові

Тоді й недуга нас не так бере.

Коли ж сум’яття духу й корінь роду

Обірваний – де ж візьмемо снаги,

Щоб провести себе через негоди

І заплатити вічності борги.

Учитель.

Шановні гості, вчителі, дорогі діти! Сьогодні, 21 лютого ми з вами зібралися, щоб ще раз нагадати, якого ми роду, згадати імена наших видатних авдіївців, які не просто зробили великий внесок в розвиток українського слова, силу його звучання не тільки в Україні, а й за кордоном, згадати деякі імена тих, хто все життя бережно плекав і плекає любов до своєї рідної мови, розказавши на весь світ про своє рідне село Авдіївку з мальовничими луками, багатими щедрими мішаними лісами, ставками у вербових обіймах, що таять у собі цілу історію, легенди і нерозгадані загадки декількох поколінь. Згадаємо історію рідного села і тих, хто прославив наш край, чиї імена золотими літерами засвітилися на теренах літератури, музики, журналістики, гордо влилися не тільки в історію Полісся, а і всієї України. На початку ви прослухали вірші нашого видатного земляка, сосницького письменника, заслуженого вчителя Миколи Петровича Адаменка. На уроках літератури рідного краю діти нашої школи детально вивчають творчість Миколи Петровича, тож сьогодні у ході проведення усного журналу «Краю лагідний мій...» ми звертатимось до творчої спадщини митця.

Вчитель історії.

Давно-давно, в добу Київської русі, на березі тихої річки поряд з віковічним лісом, боярин сіверського князя Авдій заснував поселення, яке за його іменем стало називатися Авдіївка. Перша згадка про Авдіївку відноситься до 1596 року, коли тут поселилися учасники селянсько- козацького повстання під проводом С. Наливайка ( козака Авраменко і Волошко).

Авдіївці брали участь у визвольній війні 1648 – 1654 років.

У цей час село входило до складу Понорницької сотні Чернігівського полку. Після скасування полкового устрою у 1782 році ввійшло до складу Сосницького повіту Новгоод – Сіверського намісництва.

Власниками села були чернігівський полковник В. Дунін – Борковський (1672 – 1702), миргородський полковник, потім гетьман Д. Апостол (1702 – 1728), поміщик Скоропадський (1728 – 1819).

У 1847 році був заснований цукровий завод (на хуторі Наталівському). З 1875 року діяло земське однокласне училище. У 1864 році побудовано Казанську церкву.

У 1921 році засновано комуну «Свобода», яку в 1930 перетворили на колгосп «Перемога». З 1931 року тут почав діяти коноплезавод, із 1933 – МТС.

26 серпня село було окуповане німецькими військами, 18 вересня 1943 року – звільнене.

У селі з квітня 2000 року створено кооператив «Прогрес», є відділення зв’язку, віддлення сільгоспхімії, середня школа, Будинок культури, бібліотека, дільнича лікарня, комплексно – приймальний пункт побут комбінату, автостанція. Діє Свято – Казанська церква.

Це лише дуже коротка історія нашого села Авдіївки, але кожне з цих століть виховало авдіївців, які зуміли залишити невмирущу пам’ять по собі – памۥять роду авдіївського. Їх портрети, окремі біографічні моменти ви не раз мали змогу споглядати в шкільному музеї. Та час не стоїть на місці, багато вже й наших сучасників – вихідців Авдіївки бачимо ми на шпальтах сучасних газет, на телеекранах, в Інтеренеті. Про деяких з них піде мова в наступних сторінках усного журналу.

Вокально-хоровий колектив вчителів виконує пісню «Мій край» на слова Т. Лаврук, музику М. Рожка

Мій край

1. Мій край - чудова сторона,

Розмай казкової природи,

Ставків прозора глибина,

Ліси, задивлені у воду.

2. Мій край – розвеснені сади

В блідо-рожевій піні цвіту,

Це юнки усміх молодий,

Це погляд юнака привітний.

3. Мій край – колиска світлих мрій,

Священний дар усього роду,

Свята земля моїх батьків

І нескінченність родоводу.

2 сторінка – « Чомусь завжди

Вибоїста дорога,

Якою йде поет –

Довірена особа Бога»

М. Адаменко

Ведуча. Навіки прославила авдіївський край відома українська дитяча письменниця Марія Миколаївна Чепурна. Народилася поетеса 24 жовтня 1948 року в селі Авдіївці. На вулиці Подільській вона росла веселою жвавою дівчинкою з великими карими очима. Батьки Марії були простими людьми: батько пас корів колгоспних, а мати працювала в полі – вирощувала буряки, картоплю, льон. Тому дівчинка змалечку була закохана в багатство рідної природи, знала ціну селянській праці. В 1956 році мама Олена Долматівна повела Марійку за руку до першого класу.

Першокласниця.

«В перший клас»

Заглядає у вікно вересень-рум’янець,

Я не сплю, дивлюсь давно

На новенький ранець.

Пахне ранець букварем з гарними картинками,

Скоро ранець ми берем і йдемо стежинками.

В мене квіти у руці, а в матусі ранець.

Кине сонцю промінці вересень-рум’янець.

Приведуть стежинки нас

В світлий, світлий перший клас!

Першокласниця.

Мій рушник

Як веселка, мій рушник

Різнокольоровий,

Все я вишила на нім:

Луки і діброви,

Річку, жито, синій льон,

Татуся на полі,

З білим бантиком дзвінок,

Що у нашій школі.

Ведуча.

Навчалася Марія дуже добре. А закінчивши 11 класів, поїхала в Київ на роботу. Працювала в дитячому садочку. Мабуть, тому так багато написала Марія Миколаївна для найменших читачів.

Першокласник.

« У моєї мами»

Я сказав Петькові:

-Якщо хочеш знать,

У моєїмами діток 25.

А Петько сміється, каже:

-Ой, помру!

Може ти покажеш брата чи сестру?

-Це для мене просто,- я кажу смішку,-

- Бо моя матуся няня в дитсадку!

Першокласник.

«Щедрий сніг»

Білий сніг, щедрий сніг

На поля, діброви

Дарував озимині

Кожушок пуховий:

-На, вдягай, озимина,

І не застудися,

А прийде весна-красна,

Колосом налийся!

( Учасниця вокально-хорового гуртка виконує пісню Н. Май

«Квітуча Україна»)

Ведучий.

Марію Миколаївну пам’ятають людиною оптимістичної вдачі. Вона була завжди весела, жартівлива, дотепна. Але життя непередбачуване... Марія Миколаївна в 45 років захворіла невиліковною хворобою. Останні півтора року жила в рідному селі Авдіївці серед своїх рідних. 13 листопада 1995 року вона померла. Їй ледве виповнилося 47 років. Похована поетеса в Авдіївці на центральному кладовищі. Рано обірвалося життя поетеси, та багату духовну спадщину залишила жінка для поколінь.

П’ятикласниця.

«Золота хвилина»

У великій книзі на столі

Прочитала по складах Марина:

-Найдорожча всюди на землі

Золота хвилина!

Ось Марина в матері пита:

-Що таке хвилина золота?

Мама доню ніжно цілувала

Усміхнулась і отак сказала:

-З золотих хвилин, моє дитя,

Все людське складається життя.

А тому їх марнувать не треба.

За хвилину хтось злетить у небо,

Хтось вербичку чи кленок посадить,

Щось корисне другові порадить.

І від цього так душі приємно,

Бо живеш на світі не даремно.

То ж ти, як виростеш, в житті

Не марнуй хвилини золоті.

Ведуча.

Найбільше любила Марія Миколаївна Чепурна заповідний куточок нашої Авдіївки – Батьківську криницю з цілющою джерельною водою. І навіть сьогодні, які б гості не завітали до села, запрошують їх авдіївці напитися цілющої водиці і разом з тим доторкнутися до самого сердечка славного Авдіївського краю.

Учениця.

Лісове джерельце

Лісове джерельце- добре в нього серце.

Всім дає водиці: і звірятку й птиці.

Дереву, травині, квітці і людині.

Тому й не міліє, дзюркотить, радіє.

І з лісів дзвінкою витіка рікою.

Ведучий.

Глибоко запала поезія Марії Чепурної в душу відомого українського композитора та співака Павла Дворського. Він пише музику на її слова. Так з’явилася на світ лірично-тужлива, пройнята історичною пам’яттю свого родоводу пісня «Батькова криниця»

(Звучить запис пісні «Батькова криниця» у виконанні Павла Дворського. В ході звучання на мультимедійній дошці демонстуються світлини краєвидів села Авдіївки)

3 сторінка – «Без мови рідної

Непевні будуть кроки –

Вона ж бо перепустка

В світ широкий»

М. Адаменко

Учитель. Я в руках тримаю книгу з чудернацькою назвою «Акурайку» нашого земляка Василя Миколайовича Чепурного. Ці книги автор подарував 26 лютого 2011 року на зустрічі авдіївського земляцтва в місті Чернігів. Під керівництвом вчителя математики нашої школи і талановитого керівника шкільного театру-студії «Околиця» Кашпура Станіслава Михайловича учні виступили на зустрічі з виставою. На знак вдячності вони отримали ось такі пам’ятні подарунки від автора. Журналіст за освітою, голова обласного товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, головний редактор газети «Сіверщина», автор книги публіцистики під химерною назвою «Акурайку». На перших сторінках книги Чепурний відразу ж знімає завісу таємничості із цієї назви: «Ні, це не японське слово і взагалі не іноземне. Це так колядують у моєму селі: «Акурайку восім барку». Малим я теж вигукував цього загадкового «акурайка», геть не розуміючи його значення. І тільки дорослим, завдяки досліднику минувшини – Миколі Ткачу, викладачеві та поетові, зміг дізнатися його розшифрування. Переклад простий: «Акурайку – як у райку», «Восім барку – в оцім барку». «Барок» на санскриті – дім, будинок».

Головним у книзі є ліричний герой, закоханий у свою рідну Авдіївку, в її людей, в її природу, в її історію. На малій батьківщині формується людина. І відбувається це комплексно: від батьків, дідів, бабусь, сусідів, природи, свійської тварини і господарки в душу дитини вливається те, що ми називаємо патріотизмом. Не може автор забути дідів Андрона Чепурного, Івана Лазаренка, Долмата, бабусь Лисаветку, Московку, Сашу, Чорнороту та інших, серед яких він зростав. З ними село було добрим і чистим. Вони і досі «тримають на своїх могилках світ минулого століття».

( На сцені з’являються учасники театру-студії «Околиця». По черзі зачитують уривки з книги Василя Чепурного «Акурайку»)

Учень 1. « 28 травня. Всі відомі люди вийшли з села – чому? Бо село виховує природою, сусідами, простором... У селі Бог буває.»

Учень 2. «28 червня. Пишу в траві, загоряю, із закритими очима нарахував 10 видів звуків: шум дерев, голоси людей, звук поїзда, скрекіт сорок, звуки господарської діяльності людини, політ мухи, цвірінькання невідомих по голосу птахів (чотири види), а ще – гавкіт пса. Звичайна людина, міська, більшості цих звуків не чує, чуючи. І збіднює себе.»

Учень 3. «4 листопада. В моєму селі сьогодні храм і Казанський ярмарок. Пам’ятаю, як на великій шкільній перерві ми бігали на стадіон, де й був ярмарок, щоб купити півників на паличках. Бігли по зашерхлих калюжах. І ще там були корови, ікони, хустки та чоботи...»

Учень 4. «22 березня. А в селі все здалося таким малим – не те, що в дитинстві. Проїхали Понорницьким шляхом, бачив Забігайлівку, хату Білишиних, десь там глинище і хата мого дитинства... Єдине, що стало великим – ялини біля школи: коли я ходив, вони з мене були ростом.»

( На сцені з’являються в національних костюмах сільський фольклорний жіночий ансамбль, разом з учнями школи виконують авдіївську колядку «Акурайку»)

Як у райку

Як у райку в осім барку

Приспів:

Щедрий вечір! Добрий вечір!

Добрим людям людям на здоровۥя!

Тут господар, як виноград,

Господиня, як калина,

А їх дітки, як ягідки.

4 сторінка – «Коли в душі музики

Іскра Божа,

То й на одній струні

Дива творити може»

М. Адаменко

Ведучий. А ми перегортаємо наступну сторінку усного журналу, щоб нагадати про талановиту поетесу, також авдіївчанку Олександру Антонівну Самарцеву.

Олександра Антонівна Самарцева (Чепурна). Народилася 1954 року в нашому рідному селі Авдіївці. 1971 року закінчила Авдіївську школу, вступила в Харківський університет, здобула спеціальність бібліотекаря. Пізніше вийшла заміж за співака, 5 років з чоловіком жили в Чехословакії. Зараз живуть у Луганську. Олександра Антонівна друкувалася в журналах «Дніпро», «Донбас», «Радянська жінка», є членом спілки письменників України, автор слів багатьох пісень, музику до яких написали брати Золотухіни. «Повернення слова» – перша збірка поезій.

( Учні декламують вірші О. Самарцевої)

Учениця.

Я вернуся до тебе з далеких доріг,

Коли стихне наморене літо.

Привітавши мене, усміхнеться поріг:

«Де носив тебе вітер по світу?»

Одізвуться надій світанкових сліди,

Серце хати щасливо заб’ється,

І колюче крило вороної біди

Затріпоче – і відсахнеться...

Учениця.

Отим гіллям, що зраджує коріння,

Вимощують неправедні броди...

Прийди сюди у час гіркий прозріння

І до землі святої припади.

Учениця.

В цій хаті не живе давно ніхто,

Старенький дах поріс зеленим мохом.

Туту вічна втома сповила гніздо,

На білий світ закривши сиве око.

Лише бузок, що виріс біля стін,

Назустріч сонцю лине буйним цвітом,

Прикривши пасма вікових сивин,

Несе до нас своє правічне: «Жити!»

( Учасники вокально-інструментального гуртка виконують в супроводі гітари пісні на слова О. Самарцевої з її музичного альбому «Сліпий дощ»)

1. «Сліпий дощ» (муз. Бр. Золотухіни, сл. О.Самарцевої).

2. «Зраджена любов» (муз. Бр. Золотухіни, сл. О.Самарцевої).

3. «Пам’яті Івасюка» » (муз. Бр. Золотухіни, сл. О.Самарцевої).

Учитель. Минають роки. Та завдяки гучному рідному слову наших земляків поширюється слава про мальовничий куточок Сосниччини, наше рідне село Авдіївку, де потонула у вербових обіймах легендарна «Батьківська криниця», де кожного року гостинно зустрічає школа у колі ялин і каштанів випускників своїх, що роз’їхалися по світу. І можливо, мине час і пролунає гучна слава про талановитих письменників і музикантів, журналістів, науковців, дослідників, які сьогодні декламували вірші, співали пісень. Тож пам’ятаймо, якого ми роду, бережімо свої традиції, звичаї, святині, шануймо своїх земляків.

Література

1. Адаменко М. П. Вибране. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008.

2. Айстри. Збірник поезій. За редакцією Д. А. Головка. – Київ «Радянський письменник», 1990.

3. Василь Чепурний. Акурайку. – Чернігів, 2009

Світлини з тижня музики
/Files/images/svyato_muziki/Изображение 387.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 391.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 403.jpg
/Files/images/svyato_muziki/Изображение 433.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 410.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 437.jpg
/Files/images/svyato_muziki/Изображение 479.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 483.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 488.jpg
/Files/images/svyato_muziki/Изображение 487.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 495.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 496.jpg
/Files/images/svyato_muziki/Изображение 491.jpg/Files/images/svyato_muziki/Изображение 497.jpg/Files/images/svyato_muziki/У 001.jpg
/Files/images/svyato_muziki/У 003.jpg/Files/images/svyato_muziki/У 004.jpg/Files/images/svyato_muziki/У 005.jpg

Відкрий себе в частині мрій

Профорієнтаційний
колективно–творчий проект

Тип: профорієнтаційний колективно – творчий

Керівник проекту: заступник директора Авдіївської ЗОШ І – ІІІст. з виховної роботи Погребець Н.О.

Учасники:

учні 9 – 11класів, класні керівники, керівники центрів «Республіки Любокрай»

Мета проекту:
поглибити і систематизувати знання учнів про сучасні професії, типи професій, активізувати професійне самовизначення учнів;

розвивати навички самоаналізу, планування, вміння здійснювати дослідницьку роботу;

виховувати інтерес, повагу до людей різних професій, повагу до односельців, які досягли значних успіхів у галузі сільського господарства, медицини, освіти;

забезпечити обмін досвідом між кількома поколіннями.

Очікувані результати:

вихований свідомий громадянин України, патріот своєї маленької батьківщини, який підготовлений до життя і чітко орієнтується в сучасних реаліях.

Актуальність:

в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст. сказано: «Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємка сфера суспільства, його політична, соціально – економічна, культурна й наукова організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина...»

В період навчання учнів у 9 – 11 класах виникає необхідність професійного та життєвого самовизначення. Старшокласники, визначаючи систему цінностей, керуються планом свого індивідуального розвитку та соціальною значимістю життєвих цілей.

Виховна модель «Школи любові до рідного краю» передбачає використання навчально – виховних можливостей краєзнавства та народознавства у створенні умов формування сильної особистості, справжнього патріота своєї батьківщини, набуття молоддю соціального досвіду. Тому результативною і доречною буде організація обміну професійним досвідом представників різних груп професій з рідного села Авдіївки.

Етапи реалізації проекту
Назва етапуЗаходиПартнери у реалізації проекту

І етап

організаційно - підготовчий
Засідання шкільного методоб’єднання класних керівників «Профорієнтаційна робота в школі»ЗДВР, керівник МО класних керівників
Діагностика особистісних якостей учнів, комунікативних навичок, інтелектуальних здібностейКласні керівники
Тренінгові вправи, активізуючі ігри: складання інформаційної карти – оцінки світу професій, тренінг навичок прийняття рішень «Сходинки до майбутнього»Практичний психолог школи
Анкетування представників різних професій, жителів с. Авдіївки.Прес–центр учнівського самоврядування школи
Підбір і розучування номерів художньої самодіяльності для привітання гостей в ході зустрічіЦентр творчого розвитку учнівського самоврядування «Вогник»

ІІ етап

організаційно - практичний
Робота з класними колективами
Ярмарок професій «Професії нашого часу»
Презентація «Шлях до свого майбутнього»
Диспут «Чи готовий я до вибору професії?»
Колаж «Шлях до успіху через правильний вибір професії»
Інтелектуальна гра «Знайомство з маловідомими професіями»
Презентація «Типи професій»
Зустріч з авдіївцями: Лазаренком Григорієм Івановичем,
Ященком Анатолієм Іллічем,
Мисіком Богданом Павловичем, Погребець Катериною Миколаївною,
Іващенко Вікторією Вікторівною Захист проекту
Класний керівник 9 класу Класний керівник 10 класу Класний керівник 11 класу ЗДВР, класні керівники ЗДВР, класні керівники
Члени комп’ютерного гуртка
Дирекція школи

ІІІ етап

узагальнено-аналітичний
Висвітлення результативності реалізації проекту у засобах масової інформації
Виступ на загальношкільних батьківських зборах «Умови формування профорієнтаційних здібностей у школярів»
Кореспондент районної газети «Вісті Сосниччини»
Заступник директора школи з виховної роботи Погребець Н. О.

Учитель. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас у стінах рідної школи на захиcті проекту, який має назву «Відкрий себе в частині мрій». І звертаючись до учнів, хочеться сказати:

Як мрію маєш ти свою,

То часу цінного не гай.

Це відкриває шлях-зорю

До найрішучих сподівань.

Відкрий себе в частині мрій

І прагни, сповнений надій,

Бо мрія кожного із нас

Збувається у певний час.

Оскільки «Школа любові до рідного краю» передбачає виховання підростаючого покоління на кращих традиціях краєзнавства та народознавства, тож запрошені гості на нашому святі – це не просто представники різних видів професій, це в першу чергу авдіївці, чий життєвий, трудовий шлях відомий навіть за межами Сосниччини. Але це визнання завдяки наполегливій клопіткій праці, як кажуть у народі «до сьомого поту», завдяки постійним прагненням до знань, самоосвіті, цілеспрямованості і наполегливості. І ми, учасники проекту, впевнені, що в кожного з вас є своя «формула успіху», і ви дасте цінні поради нашим старшокласникам щодо правильності життєвого вибору – правильності вибору професії. Адже яка глибока думка закладена в словосполученні «вибір професії», скільки викликає вона емоцій та сподівань і водночас скільки породжує проблем! Це не просто вдало чи невдало прийняте в юності рішення, це щаслива або розбита доля, активне, творче, радісне життя чи байдуже, пасивне існування. Жан – Жак Руссо сказав: «Працюй для того, щоб насолоджуватися.»

Отже, розпочнемо презентацію «Групи професій за предметом праці»

Матеріал для презентації:

1. Професія – рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок.

2. Класифікації професій:

- за знаряддям праці (ручні, механізовані, автоматизовані, комп’ютеризовані, функціональні);

- за метою праці (перетворюючі, гностичні, винахідницькі);

- за галузевою ознакою (промислові, будівельні, транспортні тощо);

- за умовами праці (робота вдома, у незвичайних умовах тощо);

- за предметом праці.

1. «Людина – техніка»

Предметом праці є технічні системи, машини, механізми, агрегати.

Працівникам потрібна точність і визначеність дій, висока виконавча дисципліна, охайність, технічна фантазія і практичне мислення.

2. Представники групи професій «Людина – техніка»:

- Інженер – фізик, інженер – механік;

- архітектор,будівельник;

- водій, пілот, тракторист;

- електрик, ткаля, столяр, слюсар.

Григорій Іванович закінчив Остерський будівельний технікум, Брянський технологічний інститут. З дитинства любив майструвати, мріяв стати будівельником.

- Яким чином знадобилися вам ваші знання у кар’єрі?

- Чи був час, коли ви пожалкували про свій вибір і мріяли здобути зовсім іншу професію?

- Поділіться «секретом успіху» зі старшокласниками і дайте пораду на майбутнє.

Виступ Лазаренка Григорія Івановича

3. «Людина – природа»

Предметом праці є біологічні об’єкти, рослини та інші живі організми, умови їхнього життя і розвитку, земля, вода, атмосфера і процеси, що в них відбуваються.

4. Професійно важливі якості:

- спостережливість, стійкість і розподіл уваги;

- оперативне мислення, здатність встановлювати причинно – наслідкові зв’язки, передбачати природні фактори;

- наполегливість, допитливість, працьовитість.

5. Представники групи професій «Людина – природа»

- флорист, гірничий інженер. іхтіолог;

- геолог, селекціонер, зоотехнік, лісник;

- агроном, геофізик тощо

Виступ Ященка Анатолія Ілліча

Анатолій Ілліч закінчив агрономічний та економічний факультети Київської академії.

- Які шкільні захоплення пам’ятаєте, улюблені предмети?

- Що порадите учням, які хочуть стати агрономами?

Учитель.

Притча про трьох будівельників

Колись дуже давно в одному місті будували величний храм. На будівництві працювало багато людей: архітектори, скульптори, робочі. Один історик помітив 3 робочих, які возили каміння возиком до однієї зі стін храму. Коли вони зупиинились перепочити, вчений спитав кожного з них: «Що ти робиш?» Один сказав: «Ти що, не бачиш? Каміння вожу». Другий мовив: «Заробляю на хліб для своєї сім’ї». А третій гордо вигукнув...

Запитання для учнів:

- Що вигукнув третій робітник? («Я будую храм!»)

- Який смисл цієї притчі?

В кожній професії є звичайне, буденне, навіть неприємне. Але є життєве завдання – заробляти на хліб, одяг, освіту своїм дітям. А є і висока мета, справжнє покликання – принести користь суспільству, зробити світ досконалішим, прославити свй край, зробити гордими за себе і щасливими своїх батьків.

8. «Людина – знакова система»

Предметом праці є знаки, символи, формули, тексти, цифри, карти, схеми, умовні позначення, що несуть певну інформацію про оточуючі нас предмети і явища.

6. Види професій «Людина – знакова система»:

- пов’язані з оформленням документів, аналізом текстів або з їх перекладом, перекодуванням (перекладач, коректор, бібліограф тощо);

- пов’язані з математичними, хімічними, знаковими системами (бухгалтер, програміст, фінансист, касир тощо);

- пов’язані зі схематичним відображенням об’єктів, обробкою інформації у вигляді умовних знаків (кресляр, картограф, топограф);

7. Професійно важливі якості:

- хороші здібності до математики, мови;

- посидючість, терплячість, акуратність;

- емоційна стабільність, логічне мислення, стійка увага.

Виступ головного бухгалтера Ходот Валентини Миколаївни

- За що ви любите свою професію?

- Які складнощі роботи бухгалтера?

8. «Людина – людина»

Предметом праці є окрема людина, група людей, колектив, військовий підрозділ, клас тощо.

Представники працюють у галузі освіти, охорони здоров’я, побутового, культурно – освітнього та інформаційного обслуговування, в адміністративних органах.

9. Професійно важливі якості:

- відкритість та готовність до спілкування;

- емоційна врівноваженість;

- доброзичливість.

Виступ стоматолога Авдіївської дільничної лікарні Мисіка Богдана Павловича.

Виступ вчительки Авдіївської ЗОШ І – ІІІст., яка перебуває на пенсії, Сокіл Катерини Миколаївни.

Виступ студентки ІІІ курсу Національної академії внутрішніх справ України Іващенко Вікторії Вікторівни.

10. «Людина – художній образ»

До цієї групи належать професії, праця яких пов’язана з образотворчою, музичною, літературно – художньою й акторською діяльністю.

11. Види професій «Людина – художній образ»:

- художник – декоратор, модельєр одягу, фотограф – художник;

- концертний виконавець, артист балету, актор;

- дизайнер, стиліст, мистецтвознавець, журналіст тощо.

12. «Вузлик на пам’ять»

« Розум полягає не тільки в знаннні, але й умінні застосовувати знання на ділі» (Аристотель)

«Пізнай себе – і ти пізнаєш весь світ» (Народна мудрість)

«Пізнай себе і виконуй свою справу» (Платон)

«Для людини з талантом і любов’ю до своєї праці не існує перешкод»

«Мета в житті є серцевиною людської гідності і людського щастя» (К. Д. Ушинський)

Вчитель. Дорога, шлях, стежина – слова-синоніми. Дорога манить ступити на неї, але коли ступиш – не зупинишся. Вона то спускається вниз, то піднімається вгору, далеко до заповітних мрій. Але яка ж дорога найкраща? Як важливо вибрати в житті свою дорогу. Від того, яку ти вибереш і як підеш по ній, хто тебе поведе, залежить твоя доля.

Незабаром на старшокласників чекає найскладніший, можна сказати «дев’ятий вал» - перший серйозний крок у майбутнє – ЗНО та вступні іспити до ВНЗ. І ціна цього кроку – ваша доля. Напевно, нікому не потрібно пояснювати, що в умовах твердої конкуренції на ринку праці «місце під сонцем» зможе завоювати лише той, хто зможе довести свою компетентність, корисність, той, чия кваліфікація буде вище, хто готовий учитися протягом всього життя. І візитною карткою для кожного з вас при прийомі на роботу стане, насамперед, рівень вашої освіти. Зробити правильний вибір означає знайти своє місце в житті.

Учень.

Майбутнє наше – то лиш наша справа,

Лиш наших рук і совісті, й ума.

Кивать на когось ми не маєм права,

Та і кивать на кого нам нема.

Учениця.

Життя іде. Такий закон природи.

Міняється усе, усе тече.

На вищий свій щабель не страшно сходить

І ми цей факт вітаєм гаряче.

Бо він – щоденник наших планів і програм.

Щоб ми могли з зуспільством у згоді

Все вище йти до здійснення бажань.

Учитель. Минуть роки. Здійсняться всі ваші заповітні мрії. Ви станете дорослими! І де б ви не працювали, любіть свою маленьку батьківщину, пам’ятайте, якого ви роду, пам’ятайте оту алею поміж величних красунь – ялин, з якої ви вперше, тримаючись за мамину руку, вступили на поріг до храму знань – Авдіївської школи. Саме тут ваші вчителі і батьки незабаром вручать вам путівку в доросле самостійне і таке складне життя. Ми, вчителі, впевнені: кожен із вас обере правильний, достойний шлях і пройде гідно по ньому. І колись вас теж запрошуватимуть до школи на зустріч поколінь і говоритимуть: «Подивіться, діти. Всі ви знаєте цих людей. Своєю працею, професіоналізмом вони уславили свій рідний край. Попросимо ж їх поділитися секретами успіху...»

Вирушайте у довге життя

Із новим ХХІ століттям,

Побажаємо щастя й добра

Вам, тепер подорослівшим дітям.

Бережіть свої вірність і честь.

Те святе, чому школа навчила,

І щоб кожний, хто зна вас в лице,

Міг сказати: «Це добра людина».

Хай не згасне вогонь у серцях,

Хай буяє наснага і сила,

Хай вам буде завжди вороття

До землі, що так любо зростила.

Хай таланить рокам молодим,

Не впадіть на життєвому полі,

Хай завжди для вас буде святим

Той вогонь, що у батьківськім домі.

Щоб життя дарувало добро,

Йдіть твердим і упевненим кроком,

Щоб не соромно потім було

Перед совістю і перед Богом.

Не чекайте під камінь води,

Прокладаючи щастю дорогу,

І приходьте частіше сюди,

До оцього шкільного порогу.

Щоб у старості, повній тепла,

Кожна мати, що вас народила,

Стиха мовити твердо могла:

- Я пишаюсь тобою, дитино.

( Пісня «На щастя, на долю»)

Кiлькiсть переглядiв: 366